ОЦІНКА ПРОЄКТНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ
Анотація
Умотивовано, що комплексне застосування економіко-математичних моделей – від лінійного програмування та мережевого планування до багатокритеріальної оптимізації й динамічного моделювання – значно розширює можливості кількісної оцінки ефективності проєктного управління. Встановлено, що чим вищий ступінь невизначеності та критичності ресурсів, тим більшої ролі набувають системно-динамічні підходи й експертні інструменти, а у відносно стійкому середовищі корисним може виявитися класичний арсенал мережевого планування та лінійного програмування. Аргументовано, що для підприємств енергетичної галузі такий багатогранний методичний інструментарій дає змогу глибше проникати в суть ризиків і визначати оптимальні варіанти реалізації проєктів із урахуванням економічних, технологічних та екологічних обмежень. Означено, що підприємства, які послідовно впроваджують моделі зрілості, отримують своєрідну «дорожню карту», що дає змогу поетапно вдосконалювати процеси від рутинних операцій до стратегічного управління портфелями. Доведено, формування високого рівня зрілості за моделями Capability Maturity Model Integration (далі – CMMI) чи Organizational Project Management Maturity Model (далі – OPM3) у підприємствах енергетичної галузі означає системне впровадження проєктного управління з чітко задокументованими процесами, розгалуженою системою контролю та стратегічними механізмами інтеграції всіх проєктних ініціатив у загальний портфель. Вказано, що ці моделі не можуть бути застосовані у будь-якій галузі, без врахування специфіки окремо взятої галузі, через різні терміни проєктів, рівні вимог до безпеки і регуляторного нагляду. Аргументовано, що проєктне управління підприємств енергетичної галузі при застосуванні моделей CMMI та OPM3 потребує розробки додаткових блоків і створення спеціалізованих індикаторів для аналізу аварійності або екологічних впливів. Узагальнено, що лише у такий спосіб моделі зрілості можуть вийти за рамки формальної сертифікації й перетворитися на дієвий інструмент розвитку проєктного менеджменту в енергетиці.
Посилання
Kerzner, H. (2017). Project Management: A Systems Approach to Planning, Scheduling, and Controlling (13th ed.). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons.
Project Management Institute (PMI). (2021). A Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide) – 7th Edition. Newtown Square, PA: PMI.
Archibald, R. D. (2003). Managing High-Technology Programs and Projects (3rd ed.). New York, NY: John Wiley & Sons.
International Project Management Association (IPMA). (2019). Individual Competence Baseline (ICB), Version 4.0. IPMA.
Morris, P. W. G. (2013). Reconstructing Project Management. Chichester, UK: John Wiley & Sons.
Савченко О. В., Мішнєва К. О. Сучасні тенденції розвитку управління проектами в Україні. Економічний простір. 2012. № 60. С. 164–168.
DSTU ISO 21500:2014. Керівництво з управління проектами. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2014.
Українська асоціація управління проектами (UAPM). (офіційний сайт)
Forrester J. W. (1971). World Dynamics. Cambridge, MA: Wright-Allen Press.
McNamara R. S. (1968). The Essence of Security: Reflections in Office. New York: Harper & Row.
Baker B. (2020). Renewable Energy Projects: Approaches and Strategies. Energy Policy Studies, 12(4), 55–70.
Віхляєв О. С. Програмно-цільові методи у державному управлінні: теоретико-методологічні основи. Вісник державної служби України. 2012. № 2. С. 21–27.
Остапенко Т. М. Проектне управління в енергетичній сфері: методичні аспекти. Науковий вісник ХНЕУ. 2019. № 4. С. 14–23.
Чорна С. М. Стратегії забезпечення енергетичної безпеки України: програмно-цільовий підхід. Економіка та управління. 2021. № 11. С. 45–52.
Полозова Т. В. Управління стратегічним розвитком підприємств енергетичного ринку України. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2024. Том 9, № 1. С. 162–168.
Kerzner, H. (2017). Project Management: A Systems Approach to Planning, Scheduling, and Controlling (13th ed.). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons.
Project Management Institute (PMI). (2021). A Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide) – 7th Edition. Newtown Square, PA: PMI.
Archibald, R. D. (2003). Managing High-Technology Programs and Projects (3rd ed.). New York, NY: John Wiley & Sons.
International Project Management Association (IPMA). (2019). Individual Competence Baseline (ICB), Version 4.0. IPMA.
Morris, P. W. G. (2013). Reconstructing Project Management. Chichester, UK: John Wiley & Sons.
Savchenko, O. V., & Mishnieva, K. O. (2012). Suchasni tendentsii rozvytku upravlinnia proektamy v Ukraini. Ekonomichnyi prostir, (60), 164–168 [in Ukrainian].
DSTU ISO 21500:2014. (2014). Kerivnytstvo z upravlinnia proektamy. Kyiv: DP «UkrNDNTs» [in Ukrainian].
Ukrainska asotsiatsiia upravlinnia proektamy (UAPM). (ofitsiinyi sait) [in Ukrainian].
Forrester J. W. (1971). World Dynamics. Cambridge, MA: Wright-Allen Press.
McNamara R. S. (1968). The Essence of Security: Reflections in Office. New York: Harper & Row.
Baker B. (2020). Renewable Energy Projects: Approaches and Strategies. Energy Policy Studies, 12(4), 55–70.
Vikhliaiev O. S. (2012). Prohramno-tsilovi metody u derzhavnomu upravlinni: teoretyko-metodolohichni osnovy. Visnyk derzhavnoi sluzhby Ukrainy, (2), 21–27 [in Ukrainian].
Ostapenko T. M. (2019). Proektne upravlinnia v enerhetychnii sferi: metodychni aspekty. Naukovyi visnyk KhNEU, (4), 14–23 [in Ukrainian].
Chorna S. M. (2021). Stratehii zabezpechennia enerhetychnoi bezpeky Ukrainy: prohramno-tsilovyi pidkhid. Ekonomika ta upravlinnia, (11), 45–52 [in Ukrainian].
Polozova T. V. (2024). Upravlinnia stratehichnym rozvytkom pidpryiemstv enerhetychnoho rynku Ukrainy. Ukrainskyi zhurnal prykladnoi ekonomiky ta tekhniky. Tom 9, № 1. S. 162–168 [in Ukrainian].