СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЦИФРОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЦЕНТРУ ІННОВАЦІЙ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз стратегії сталого розвитку цифрового університету як науково-освітнього центру інновацій. Акцентовано на актуальності переосмислення традиційних моделей функціонування вищої школи в умовах цифрової трансформації, зростання глобальної конкуренції та запитів суспільства до якості освіти і рівня інтеграції інноваційних технологій у навчальний процес. Визначено, що ключовим чинником конкурентоспроможності університету у XXI столітті виступає його здатність до стратегічного управління власними ресурсами, формування динамічних компетенцій і активна взаємодія з екосистемою зовнішніх партнерств. Обґрунтовано доцільність застосування ресурсного підходу у стратегічному управлінні, що передбачає оптимізацію використання кадрових, методичних, технічних та організаційних активів університету з метою забезпечення його інноваційної спроможності. У дослідженні розкрито зміст концепції відкритих інновацій, яка дозволяє університетам не лише генерувати власні наукові результати, а й виступати інтеграторами знань, технологій та підприємницьких ініціатив у межах багаторівневої освітньо-наукової екосистеми. Особливу увагу приділено моделюванню механізмів інтеграції освітньої, наукової та інноваційної діяльності, що забезпечують сталий розвиток університету, підвищення його ролі у формуванні інтелектуального капіталу та створенні сприятливих умов для розвитку людського потенціалу. Висвітлено роль стратегічного лідерства, командної взаємодії та формування культури відкритості до змін як визначальних чинників ефективної цифрової трансформації. У межах статті проаналізовано сучасні наукові підходи до управління цифровим університетом, визначено структурно-функціональні компоненти моделі сталого розвитку, а також окреслено практичні рекомендації щодо впровадження ресурсоефективних та інноваційно-орієнтованих стратегій. Отримані результати дозволяють поглибити розуміння механізмів стратегічного управління вищими навчальними закладами в умовах цифрової доби й можуть бути використані для удосконалення політики розвитку університетів у національному та міжнародному контексті.