ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕПЦІЇ «БЕЗПЕЧНЕ МІСТО»

Анотація

У статті досліджено диджиталізацію публічного управління на прикладі впровадження концепції «Безпечне місто» як одного з перспективних напрямів цифрової трансформації сучасної системи врядування. Визначено, що використання цифрових технологій змінює не лише технічні засоби діяльності органів публічної влади, а й принципи вироблення та реалізації управлінських рішень, організації міжвідомчої взаємодії та комунікації між державними органами, органами місцевого самоврядування, правоохоронними й екстреними службами та громадянами. Розкрито еволюцію цифровізації публічного управління від електронного урядування до цифрового врядування, що було засноване на інтеграції інформаційних систем, Концепцію «Безпечне місто» розглянуто як комплексну організаційно-технологічну та інформаційно-аналітичну систему, що поєднує відеоспостереження, геоінформаційні технології, автоматизований аналіз даних, системи оповіщення, ситуаційні центри та цифрові канали міжвідомчої взаємодії. Обґрунтовано потенціал таких систем щодо підвищення оперативності реагування на надзвичайні ситуації, правопорушення, транспортні інциденти та загрози критичній інфраструктурі. Встановлено, що ефективність реалізації концепції напряму залежить від інституційної спроможності органів публічного управління, правової визначеності процедур обробки даних, сумісності інформаційних систем, належного рівня кіберзахисту та демократичного контролю. Акцентовано увагу, зокрема, на необхідності забезпечення оптимального балансу між потребою у підвищенні рівня суспільної та громадської безпеки, захистом приватності й персональних даних громадян та неухильним дотриманням основоположних прав і свобод людини в умовах активного впровадження цифрових технологій, систем відеоспостереження й автоматизованого аналізу даних. Наголошено, що застосування цифрових інструментів у межах концепції «Безпечне місто» має здійснюватися на засадах законності, пропорційності, прозорості та підзвітності, із чітким визначенням мети й меж збору, обробки, зберігання та використання інформації, а також із запровадженням ефективних механізмів контролю за діяльністю відповідних суб’єктів публічного управління.