ПРОВІДНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ: ПРАКТИКИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ
Анотація
Встановлено, що вивчення того, як провідні країни справляються з інтеграцією технологій у розвиток людського капіталу, дає стратегічну інформацію для інших країн, які прагнуть модернізувати свою економіку. Це включає впровадження інструментів цифрової освіти, телемедицини та інших технологічних досягнень, які покращують результати навчання та здоров'я. Доведено, що розуміння цих інтеграційних стратегій дозволяє системі державного управління приймати обґрунтовані рішення про те, куди розподіляти ресурси, щоб максимізувати віддачу від інвестицій у людський капітал за допомогою технологій. Визначено, що міжнародний досвід інвестування у розвиток людського капіталу означає широкий спектр практик, стратегій та політичних рішень, які застосовуються різними країнами та міжнародними організаціями для підвищення якості та ефективності робочої сили через освіту, охорону здоров'я, професійне навчання та інші інвестиції у людський потенціал. Доведено, що глобальна економічна конкурентоспроможність дедалі більше залежить від якості людського капіталу країни. Країни, які ефективно інвестують у свої людські ресурси, розвивають конкурентну перевагу, створюючи більш інноваційну, адаптовану та ефективну економіку. Доведено, що інтеграція цих передових стратегій інвестування у розвиток людського капіталу підвищує глобальний імідж та конкурентоспроможність країни. Таке покращення сприйняття може призвести до розширення економічних можливостей, включаючи партнерство, торгові угоди та прямі іноземні інвестиції, що ще більше сприятиме економічному зростанню та стабільності. Визначено, що впровадження провідних світових практик у галузі розвитку людського капіталу – це не просто покращення стандартів освіти або охорони здоров'я, а й комплексна стратегія, яка каталізує ширший економічний та соціальний прогрес. Ці методи, якщо їх адаптувати та ефективно впровадити, здатні перетворити країни, зробивши їх більш стійкими, конкурентоспроможними та готовими до вирішення майбутніх проблем.
Посилання
Akbar Salam M., Arsyad M. Rahmadanih. (2023) The role of human capital in strengthening horticultural agribusiness institutions: Evidence from structural equation modeling. International Journal of Sustainable Development and Planning, vol. 18, no. 9, pp. 2839–2846.
Prymachenko Y., Fregert K., Andersson F. (2013) The effect of emigration on unemployment: evidence from the central and eastern European EU member states, no. 33(4), pp. 2692–2697
Podgorodnichenko N., Edgar F., McAndrew I. (2020) The role of HRM in developing sustainable organizations: Contemporary challenges and contradictions. Human Resource Management Review, no. 30(3).
Al-Assaf G., Al-Malki A. M. (2014) Modelling the macroeconomic determinants of workers’ remittances: The case of Jordan. International Journal of Economics and Financial Issues, no. 4(3), pp. 514–526.
Black S. E., & Lynch L. M. (1996) Human-capital investments and productivity. AEA Papers and Proceedings, no. 86(2), pp. 263–267.
Arpaia A., Mourre G. (2012) Institutions and performance in European Labour markets: Taking a fresh look at evidence. Journal of Economic Surveys, no. 26(1), pp. 1–41
Yilmaz I., Acar G. (2018) The effects of intellectual capital on financial performance and market value: Evidence from Turkey. Eurasian Journal of Business and Economics, no. 11(21), pp. 117–133.
Launov A., Wälde K. (2016) The employment effect of reforming a public employment agency. European Economic Review, no. 84(3), pp. 140–164.
Podra O., Kurii L., Alkema V., Levkiv H., & Dorosh O. (2020) Theoretical aspects of human capital formation through human potential migration redistribution and investment process. Business: Theory and Practice, no. 21(1), pp. 71–82. DOI: https://doi.org/10.3846/btp.2020.11197
Stijepic D. (2021) A cross-country study of skills and unemployment flows. Journal for Labour Market Research, no. 55(1), pp. 2–30