СТАЛИЙ РОЗВИТОК ТА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Анотація

Встановлено, що у 2019 р. державами-членами Європейського союзу були затверджені нові пріоритети «Зеленого пакту» або «Зеленої угоди» (Green Deal), що відобразили ключові принципи забезпечення сталого розвитку промислових секторів, у тому числі металургії. До них були віднесені такі напрямки: забезпечення суттєвого зростання показників ресурсної ефективності; створення системи, що забезпечує перехід до економіки замкнутого циклу; забезпечення своєчасної та достатньої підтримки інноваційного розвитку промисловості; збільшення обсягів інвестицій в екологічно чистіші технології; скорочення обсягу забруднення навколишнього середовища, зниження екологічних ризиків; декарбонізація промисловості та енергетичного сектора, перехід до низьковуглецевого типу розвитку (часто званий енергетичним переходом, але, по суті, ресурсний, що представляє перехід); зміцнення зв'язків у рамках міжнародного співробітництва з питань розвитку та впровадження принципів сталого розвитку при реалізації стратегій на рівні різних промислових галузей. Визначено, що незважаючи на підвищення значущості екологічних та соціальних складових, українські металургійні підприємства при прийнятті рішень спираються переважно на економічні фактори та індикатори (прибуток, індекс прибутковості, показники рентабельності, грошові притоки, бюджетна ефективність тощо). Така позиція суперечить базовим положенням теорії сталого розвитку. Доведено, що нині роль політики розвитку металургії поступово змінюється. Це відбивається у постановці нових цілей, завдань, принципів та підходів до їх здійснення. На даний момент сформульовано такі ключові пріоритети розвитку металургії країни, до яких віднесено: розробка та впровадження передових інноваційних технологій; впровадження ефективних біотехнологій, нових матеріалів; розвиток сфери охорони здоров'я; забезпечення економічної та національної безпеки; удосконалення управління логістичною та транспортною системами; розвиток територій; зниження екологічних ризиків, запобігання збиткам навколишньому середовищу. Визначено, що наведені вище пріоритети спрямовані на абсолютно різні сфери. При цьому в кожному із зазначених напрямів так чи інакше простежуються соціально-екологічні аспекти і це стосується не тільки охорони здоров'я та екологічної безпеки. Розвиток інноваційних технологій, створення нових матеріалів, впровадження передових виробничих рішень також формують необхідні передумови переходу на новий технологічний уклад. Зроблено висновок, що в сучасних умовах важливо орієнтуватися на забезпечення довгострокового «стійкого економічного зростання» з одночасним зниженням ймовірних екологічних ризиків, проведенням модернізації діючих металургійних підприємств та зниженням ресурсомісткості технологічних процесів. Нові пріоритети політики розвитку металургії мають бути націлені на підвищення рівня ресурсної ефективності.