ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розкрито теоретичні та прикладні засади формування потенціалу сталого розвитку промислового комплексу України в умовах воєнних викликів, післявоєнного відновлення, цифрової та зеленої трансформації. Обґрунтовано, що такий потенціал слід розглядати не як сукупність наявних ресурсів, а як інтегровану спроможність промислової системи мобілізувати, поєднувати, відновлювати та трансформувати економічні, виробничо-технологічні, інноваційні, енергетичні, екологічні, соціальні, інвестиційні й інституційні ресурси для досягнення довгострокових результатів. Визначено основні диспропорції довоєнної моделі промислового розвитку України, зокрема сировинну орієнтацію, високу енерго- та матеріаломісткість, технологічне відставання, недостатню інноваційну активність і слабку взаємодію науки з виробництвом. Доведено, що повномасштабна війна посилила наявні проблеми, водночас актуалізувавши значення резильєнтності, диверсифікації ланцюгів постачання, автономізації енергозабезпечення та адаптивності підприємств. Автором запропоновано структурно-логічну модель формування потенціалу сталого розвитку промислового комплексу України, що охоплює економічну, виробничо-технологічну, інноваційну, цифрову, енергетичну, екологічну, соціальну, інвестиційну та інституційну складові. Обґрунтовано необхідність розвитку індустріальних і екоіндустріальних парків, кластерів, центрів трансферу технологій, спільних лабораторій, циркулярних виробничих моделей та механізмів державно-приватного партнерства. Сформульовано практичні рекомендації щодо технологічної модернізації, декарбонізації, цифровізації, розвитку людського капіталу, страхування воєнних ризиків, залучення довгострокового фінансування та узгодження промислової політики з європейськими стандартами. Реалізація запропонованих заходів сприятиме формуванню конкурентоспроможного, інноваційного, низьковуглецевого та стійкого промислового комплексу України.