ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню цифрових інструментів як ключового елемента технології управління людськими ресурсами в умовах сучасної трансформації закладів вищої освіти. Обґрунтовується, що впровадження інноваційних HR-рішень стає стратегічним чинником інституційного розвитку університетів, забезпечуючи не лише оптимізацію адміністративних процедур, а й створення адаптивного, гнучкого та інноваційно орієнтованого освітнього середовища. Особливу увагу приділено інтеграції таких технологій, як аналітика на основі штучного інтелекту, імерсивні середовища (VR/AR), цифрові аватари та чат-боти, інтегровані HR-платформи, системи самообслуговування співробітників і електронний документообіг. Показано, що їх використання забезпечує автоматизацію рутинних операцій, персоналізацію траєкторій професійного розвитку, підвищення продуктивності та залученості персоналу до стратегічних процесів. У дослідженні підкреслюється, що цифрова трансформація у сфері управління людськими ресурсами має розглядатися як багатовимірний процес, що поєднує технологічний, організаційний і комунікаційний виміри. Їх синергія формує єдину цифрову екосистему університету, у межах якої підвищується ефективність роботи співробітників, посилюється прозорість управління та прискорюється ухвалення рішень. Разом із тим впровадження цифрових інструментів супроводжується низкою викликів: складнощами сумісності нових платформ із застарілою IT-інфраструктурою, загрозами інформаційній безпеці, необхідністю формування високого рівня цифрових компетентностей у науково-педагогічного та адміністративного персоналу. Результати дослідження свідчать, що стратегічна інтеграція цифрових HR-рішень у систему управління дозволяє університетам посилити конкурентні переваги, розширити можливості міжнародної співпраці та забезпечити адаптивність до динамічних глобальних змін. Підкреслюється, що цифрові технології в управлінні персоналом виходять за межі автоматизації, стаючи каталізаторами інституційної стійкості, інноваційності та довгострокового розвитку. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для розробки стратегій цифровізації HR-процесів, спрямованих на підвищення ефективності та конкурентоспроможності університетів. Зроблено висновок, що подальші дослідження мають бути зосереджені на створенні методик оцінювання ефективності цифрових HR-інструментів, розробленні моделей їх оптимальної інтеграції та аналізі довгострокового впливу на гнучкість, залученість і результативність персоналу. Отримані результати мають як теоретичну, так і практичну значущість та сприяють розширенню наукової дискусії щодо формування цифрового університету як соціотехнологічного інституту майбутнього.