ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ЛАНЦЮЗІ СТВОРЕННЯ ВАРТОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Анотація

У статті обґрунтовано, що ризики на сільськогосподарському ринку мають системний і взаємопов’язаний характер: виробничі збої знижують обсяги продажів та ускладнюють виконання контрактів, цінові коливання визначають виручку і грошові потоки, а фінансові умови впливають на можливість профінансувати технології, які зменшують виробничі втрати. Методологічною основою виступає підхід FAO, за яким управління ризиком розглядається як послідовний процес ідентифікації джерел ризику, визначення можливих результатів, формування альтернативних стратегій, оцінки наслідків і вибору компромісу між витратами ризик-менеджменту та очікуваними вигодами. Показано, що в агробізнесі не існує «універсального» рішення: страхування потребує премії, зберігання супроводжується складськими й фінансовими витратами, хеджування вимагає транзакційних витрат, маржі або опціонної премії, а диверсифікація підвищує складність управління і може зменшувати максимальний прибуток. Доведено прикладне значення класифікації ризиків як інструменту структурування невизначеності та формування портфеля взаємодоповнюваних стратегій. Систематизовано ключові групи ризиків: виробничо-технічні (погода, шкідники, технологічні збої та «інвестиції наперед»), маркетингові (цінові й збутові ризики, сезонність, логістичні обмеження, контрактні ризики), фінансові (ліквідність, кредитні умови, сезонні касові розриви та «подвійний удар»), інституційні (зміни правил, інфраструктури, якості сервісів) і людські (кадрові, безпека праці, управлінські помилки). Окремо розкрито роль цінового ризику та інструментів його хеджування: форвардів, ф’ючерсів і опціонів, а також комбінованих стратегій (layering, minimum price, collar). Зроблено висновок, що інтегрований підхід дозволяє знижувати не лише окремі ризики, а й запобігати каскадним втратам у межах усього виробничо-збутового циклу.