КОНТРАКТНЕ СВИНАРСТВО: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку свинарства в Україні в умовах обмежених інвестиційних ресурсів та необхідності забезпечення продовольчої безпеки. Проведено порівняння українського аграрного сектору із зарубіжними практиками (Китай, ЄС, США, Бразилія), де домінують малі та середні ферми, що дозволяє досягати ефекту масштабності без ліквідації дрібних господарств. Визначено, що в Україні традиційне скорочення малих ферм призвело до надмірного зростання середніх та великих комплексів і зниження зайнятості населення, а також сформувало структурні диспропорції у ланцюгу створення вартості. Розроблена оптимізаційна модель інтеграції репродукторних та відгодівельних ферм дозволяє прогнозувати потреби в інвестиціях, чисельність поголів’я та чисельність працівників за різних сценаріїв, а також визначати собівартість і рентабельність виробництва свинини для м’ясних і сальних порід. Модель враховує техніко-технологічні параметри, генетичну продуктивність свиней, норми витрат кормів і ресурсів, а також обмеженість трудових і фінансових ресурсів. Показано, що за умови фіксованої чисельності працівників потреба в інвестиціях для відгодівлі сальних порід вища на 14,2 % порівняно з м’ясними породами через нижчу продуктивність та більшу чисельність постійних тварин. За оптимізації вертикальної інтеграції можливе досягнення рівноважної рентабельності та стабілізації виробничого процесу, при цьому малі ферми характеризуються нижчими інвестиційними витратами, але більшою зайнятістю. Особлива увага приділена оптимізації раціонів свиней за фізіологічними групами з урахуванням генотипу, фаз відгодівлі та експортних цін на корми, що дозволяє зменшити витрати та підвищити ефективність виробництва. На основі міжнародного досвіду запропоновано контрактні моделі розвитку галузі, включно з вертикальною інтеграцією та колективним продажем через кооперативи, що забезпечує стабільність постачання, справедливий розподіл доданої вартості та прогнозованість прибутку. Результати дослідження демонструють необхідність комплексного стратегічного планування розвитку свинарства, включаючи узгодження обсягів виробництва, оптимізацію зайнятості та ефективне використання інвестиційних ресурсів для забезпечення соціальної, економічної та екологічної стійкості галузі.